ВАНДРИ, РІВ,
Вандри, рів, м. мн. Мандри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 125.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ВАНДРУВАТИ, РУ́Ю, ЄШ, →← ВАНДРІВНИК, КА,